ПОВИННО, присудк. сл., з інфін., рідко. Належить, годиться; варто, слід, треба. І над псом повинно ласку мати (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 57); [Мордо вець:] Кожен камінець на дні потоку видко... й ти вже знаєш, ти бачиш: що отут повинно йти, — перебрести глибоке (Павло Тичина, I, 1957, 322).