Словник української мови

ПОВИТОЧУВАТИ 1, ую, уєш, док., перех.

1. Виготовити виточуванням усе або багато чого-небудь. Тополя повиточував кулі для крокета й кеглів і навіть відполірував їх (Олександр Бойченко, Молодість. 1949, 296).

2. Вигострити все або багато чого-небудь.

3. Вигризаючи, виїдаючи, вирізуючи або вибиваючи, зробити в чому-небудь заглибини, виїмки в багатьох місцях.

ПОВИТОЧУВАТИ 2, ую, уєш, док., перех. Поволі вицідити, випустити всю рідину з вузького отвору з усіх або багатьох посудин. Прокоповичка повиточувала з барилець усі наливки, які були в неї в льоху (Нечуй-Левицький, III, 1956, 74);
//  Поступово висипати що-небудь сипке (все до решти) через невеликий отвір. Уродив мак.. Давай баба ізрізать головки зверху. Зірвала головки, подавила, мак повиточувала (Українські народні казки, легенди.., 1957, 415).