ПОВИТО́К, тка, чол. Те саме, що повивач.
З повитку — те саме, що З повиточку (див.
повиточок). Він зарані намічений туди [в москалі], трохи
не з повитку намітили його батько та мати (Панас Мирний,
IV, 1955, 36).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 663.