ПОВИТИ́ЦЯ, і, жін., бот. (Cuscuta, L.). Витка, без коренів, паразитична однорічна трав'яниста рослина. Обвиваючи своїм стеблом льон, повитиця присмоктується до нього і живиться коштом рослини-живителя (Захист рослин.., 1952, 364); Польова повитиця полізла догори по стеблині жита і розтулила свої білі делікатні квіточки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17); в такий бур'янець — повитиця. Її роками треба виводити! Заплететься поміж стеблами пшениці, хоч пали все (Семен Журахович, Бел. розмова, 1955, 60).