ПОВИТИКА́ТИ, аю, аєш, док., перех. Виткнути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. * Образно. — А он і човни, — показав рукою Скік на низку дубів, що повитикали гострі носи з очерету (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 312).
ПОВИТИКА́ТИ, аю, аєш, док., перех. Виткнути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. * Образно. — А он і човни, — показав рукою Скік на низку дубів, що повитикали гострі носи з очерету (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 312).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 662.