ПОВИВАТИСЯ, ається, недок., ПОВИТИСЯ, в'ється, док.
1. Охоплювати собою, обвиватися навколо кого-,
чого-небудь. Прикуті близько ми були, Та нас заліза
розвели, Що повивалися круг рук (Павло Грабовський, I, 1959, 401);
Знову люта Гадина впилася В саме серце; кругом його
Тричі повилася (Тарас Шевченко, II, 1963, 273);
// Вплітатися в
що-небудь. Сивина од журби ненастанної В чорній
косі повилась (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 286).
2. Плестися навколо чого-небудь, по чомусь (про рослини). Повився хміль біля старих воріт (Андрій Малишко, Щедре літо, 1949, 69); Всю садибу обступав навколо старий і похилий тин, на який повився хміль і кручені паничі (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 212).
3. тільки 3 ос. Мати вигини, звивисто пролягати, протікати, бути розташованим по звивистій лінії. Долиною повилась річечка, наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17); Вуличка.. повилась між оселями до Удая (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 200); Підгір'ям повилося довге село Межиріч (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 146).
4. Огортатися, затягуватися з усіх боків (димом,
туманом і т. ін.); оповиватися. Місяць хмарою повивсь
(Тарас Шевченко, II, 1953, 28); Все море в туман повилось
(Леся Українка, IV, 1954, 97); * Образно. Образ її повивався
якимись чарами (Степан Васильченко, I, 1959, 170);
// Покриватися
чим-небудь по поверхні. А надворі була весна, гори
і доли повивалися зеленню (Олекса Гуреїв, Наша молодість,
1949, 292); Її лице повилось прозорою червоною
фарбою осіннього вишневого листу (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961,
131); * Образно. Лице [діда] стало аж чорне, очі
повилися смутком, тугою... (Панас Мирний, I, 1954, 178);
//
Охоплюватися, цілком заповнюватися і т. ін. світлом,
темрявою, тишею і т. ін. Від гущавини рослин обитель
повивалася вечірньою пітьмою (Іван Ле, Міжгір'я, 1953,
105); Вербовий гай на тім боці повивсь у темряву,
почорнів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 143); У лісі тінь густішає,
схолонула трава, дрімотливою тишею повились дерева
(Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 73).
5. тільки док. Полетіти, кружляючи в повітрі.
Голуби повились у небо;
// Піднятися, переміститися
клубами, звиваючись (про дим, туман і т. ін.). Смердючий
дим клубками повився під стелею (Нечуй-Левицький, II, 1956,
122); Пішла по колу стара газета на цигарки, міцний
димок повився над головами матросів (Василь Кучер, Голод,
1961, 125).
6. тільки док. Літати, кружляючи в повітрі якийсь час. Пташка затріпалася, знялася з тину, упала у ярок, знову знялася, повилась над головами і знову упала в ярок (Панас Мирний, I, 1954, 246).