ПОЗ'ЇЖДЖА́ТИСЯ, ається, аємося, аєтеся і ПОЗ'ЇЗДИ́ТИСЯ,
иться, имося, итеся, док. З'їхатися (про
всіх або багатьох). Фургони поз'їжджались до куреня
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 32); Новорічна вечірня пора з шахт
сусідів склика до двора. Поз'їжджались сини,
невістки (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 25); Поз'їздились із чужих
царств і із свого царства доктори і лікарі (Українські народні казки, легенди.., 1957, 216); На панові іменини
поз'їздилося дворянство з усього повіту (Панас Мирний, IV, 1955, 160);
Нібито в місто поз'їздилися з усього округу дідичі й
усе раду радять, як би придушити бунти (Андрій Головко, II,
1957, 280);
// безос. Літо 1951 року.. Тарасові Шевченку
відкривають у парку перший на американському
континенті пам'ятник. Поз'їжджалося люду —
звідусіль (Вітчизна, 3, 1964, 177); День публічної кари
опришків у Станіславі був наче святом для
шляхти. Поз'їздилося їх з усієї околиці (Гнат Хоткевич,
Довбуш, 1965, 330).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 818.