Словник української мови

ПОЗ'ЇЖДЖА́ТИСЯ, ається, аємося, аєтеся і ПОЗ'ЇЗДИ́ТИСЯ, иться, имося, итеся, док. З'їхатися (про всіх або багатьох). Фургони поз'їжджались до куреня (Нечуй-Левицький, II, 1956, 32); Новорічна вечірня пора з шахт сусідів склика до двора. Поз'їжджались сини, невістки (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 25); Поз'їздились із чужих царств і із свого царства доктори і лікарі (Українські народні казки, легенди.., 1957, 216); На панові іменини поз'їздилося дворянство з усього повіту (Панас Мирний, IV, 1955, 160); Нібито в місто поз'їздилися з усього округу дідичі й усе раду радять, як би придушити бунти (Андрій Головко, II, 1957, 280);
//  безос. Літо 1951 року.. Тарасові Шевченку відкривають у парку перший на американському континенті пам'ятник. Поз'їжджалося люду — звідусіль (Вітчизна, 3, 1964, 177); День публічної кари опришків у Станіславі був наче святом для шляхти. Поз'їздилося їх з усієї околиці (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 330).