в означеннях
Тлумачення, значення слова «позабувати»:

ПОЗАБУВАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., також із спол. що, де, як і т. ін.

1. Перестати пам'ятати всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Мала Вам ще щось багато писати, але сьогодні позабувала все якось, нехай вже коли іншим разом (Леся Українка, V, 1956, 42); От там-то [біля ставка] і чоловіки, що покидали дома недужих жінок і скотину і позабували, що треба у поле їхати... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 174); Живучи далеко від села, рідко заглядаючи до церкви, вона, певне, давно позабувала ті молитви, що сяк-так їй замолоду впихали вдома (Михайло Стельмах, I, 1962, 339);
//  Розучитися робити що-небудь. — Я вже давно грала й, мабуть, чисто все позабувала, — пишаючись, промовила Олеся (Нечуй-Левицький, III, 1956, 46).

2. Стати байдужим до всіх або багатьох, усього або багато чого-небудь; перестати думати про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Як зацвіте пишна рожа, так усіх позабуваєш, усі [квіти] проминеш, а тільки на неї і дивився б усе (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 311); — Як почне він, тіточко, розмовляти, то я й позабуваю все, що там розпочала робити і що до чого (Марко Вовчок, I, 1955, 281);
//  Втратити стосунки, зв'язки з ким-небудь, відцуратися кого-небудь. [Маруся (співає):] А вже мої стежки Там, на Україні, Позаростали; А вже ж мене родинонька Позабувала... (Нечуй-Левицький, II, 1956, 448); — От яке діло, — думає собі Павло, — три годи, як з дому виїхав, а вже позабували мене люди (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 285).

3. Не взяти з собою, залишити через неуважність усе або багато чого-небудь. Позабувала лопати на полі.
Позабувати язики десь — те саме, що Забути язика в роті (про всіх або багатьох) (див. забувати). — Ходити [на збори] з толком треба. — А то ми коли й підемо навіть, а дивись — язики й позабували дома в кочергах (Андрій Головко, I, 1957, 303).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 781.

Коментарі (0)