в означеннях
Тлумачення, значення слова «позабирати»:

ПОЗАБИРАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Взяти собі, із собою все або багато чого-небудь. Люди позабирали клунки з хлібом і поплентались на панський лан (Нечуй-Левицький, II, 1956, 186); Пшениченьку позабирають люди, Останеться суха стерня (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 135); Ми мусили знову повертатись назад, щоб позабирати.. наші речі (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 64);
//  Схопивши, охопивши рукою (руками або якимсь знаряддям), узяти все або багато чого-небудь. — Позабирали [ченці] в руки свічки, та давай перед Миколаєм править та молитись (Нечуй-Левицький, II, 1956, 330).

2. Повести, повезти з собою, до себе всіх або багатьох. В неділю або в свято Іван з Мотрею підуть до церкви; іноді, як не дуже холодно, позабирають і хлопців з собою (Панас Мирний, I, 1949, 210).

3. Насильно взяти, відняти в когось усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Тільки що діти літ стали доходити, що воке матері і втіха, і поміч, позабирали їх до покоїв (Марко Вовчок, I, 1955, 28); Прийшло четверо [ворожих] офіцерів, повечеряли, ..напилися. Так він зброю в них позабирав (Олександр Довженко, I, 1958, 370); — Кажуть, махновці всіх коней у хуторян позабирали (Олесь Гончар, II, 1959, 225).
Позабирати в свої руки — захопити собі, привласнити все або багато чого-небудь. — Як се так таки ніхто й не думає позабирати все те [ґешефти] в свої руки! (Іван Франко, III, 1950, 65).

4. розм. Заарештувати, затримати (всіх або багатьох). Не досягло й до року, як школи закрили; декого з учителів позабирали, позасилали (Панас Мирний, III, 1954, 188).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 780.

Коментарі (0)