Словник української мови

ПОЗАЦВІТАТИ 1, ає, док. Укритися квітками, зацвісти (про все або багато чого-небудь). Зелені ліси ялинові позацвітали (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 63); А от як прийде весна, як.. позацвітають трави.. — от коли наші гори красні! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 12).

ПОЗАЦВІТАТИ 2, ає, док. Укритися пліснявою, цвіллю (про все або багато чого-небудь; у багатьох місцях). Стіни в хаті аж позацвітали від вогкості та почорніли від диму (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 67); Позасихали вони [книші], як залізо, позацвітали — не вгризеш (Михайло Стельмах, II, 1962, 326);
//  безос. Як у хліві — в хаті: двері набрякли, по кутках аж позацвітало, вікна й не розтають... (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 32).