в означеннях
Тлумачення, значення слова «позаду»:

ПОЗАДУ 1, присл.

1. Ззаду, за ким-, чим-небудь, на деякій відстані від когось, чогось. Посідали пани у той повіз. Мене причепили позаду, на якомусь височенному причіпку (Марко Вовчок, I, 1955, 118); Аж вийшовши з балки.., почув [Захар], як десь позаду заторохтіли вози (Іван Ле, Право.., 1957, 18); Лише незначна частина публіки могла розміститись на лавах та табуретах, решта стояла позаду та по боках, збившись у тісний гурт (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 174);
//  Услід за ким-, чим-небудь; протилежне попереду. Попереду повагом виступали телята, а позаду ледве ноги волік Василь (Панас Мирний, IV, 1955, 27);
//  За спиною в кого-небудь. Перед паном Адамом — зв'язаний хлоп.. Видко роздертий в боротьбі комір і туго сьручені позаду руки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 258); Чортопхайка виїжджає з двору. Ну, й добряче їздити на ній, аж очі [хлопчика] від задоволення заплющуються, а позаду вітер надимає дзвоном сорочину (Михайло Стельмах, II, 1962, 130);
//  На одному з кінців чого-небудь (на противагу тому, що попереду). Взялися тягти його [ящик] через поріз з кіммати. Ящик не піддавався. Ляля взялася попереду, батько позаду ..Виволокли ящик через поріг — і в кімнаті наче не лишилося нічого (Гоячар, IV, 1960, 46); — Повний корабель, або фрегат, має троє мачт [щогл]: попереду фок-мачту, посередині грот-мачту й позаду крайц-мачту (Юрій Яновський, II, 1958, 79).
Залишати (залишити) позаду див. залишати; Залишатися (залишитися) позаду див. залишатися; Зоставатися (зостатися) позаду див. зоставатися; Лишатися (лишитися) позаду див. лишатися.

2. У минулому. Смерть батька надзвичайно вразила його, але це було вже позаду (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 20).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 786.

Коментарі (0)

ПОЗАДУ 2, прийм. з род. в. Уживається при вказуванні на предмет, особу, на певній відстані від яких відбувається дія. — Десь і нема, думаю, щасливішого над губернатора! Хороші пани й позаду його йшли, та все не так (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 283); Семен б'є поклони.. Коли він обіпреться чолом об землю, крізь власні його ноги.. йому видно все, що діється позаду його (Степан Васильченко, I, 1959, 326); Ішли [Остап із братом] позаду всіх на кілька кроків (Андрій Головко, II, 1957, 535).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 786.

Коментарі (0)