ПОЗАХО́ДИТИ, ить, имо, ите, док.
1. Зайти (про
всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Гості
позаходили до хати (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 152);
// розм.
Проникнувши куди-небудь у багатьох місцях,
викликати подразнення (про сіль, дим, холод і т. ін.). Я
почав розтирати сльози кулачками і відчув, як в очі
зайшла сіль, позаходила і у виразки на щоках (Петро Панч,
На калиновім мості, 1965, 28).
♦ Зашпори позаходили див. зашпори.
2. тільки 3 ос., перен., розм. Заслатися або наповнитися чим-небудь (звичайно про очі). Очі позаходили сльозами.