в означеннях
Тлумачення, значення слова «позакладати»:

ПОЗАКЛАДАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. Покласти, засунути куди-небудь, за щось усе або багато чого-небудь. — Хіба ми не тії ж козаки? — підхопила громада, позакладавши із зневагою руки за пояси (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 73); Парубок плівся повагом, позакладавши руки назад себе (Панас Мирний, I, 1949, 126); Понасипали [есесівці] снігові кучугури, полили їх водою, щоб стала крига. Позакладали міни (Юрій Яновський, I, 1954, 76).

2. перех. Заповнити чим-небудь отвори, заглибини, пустий простір і т. ін. скрізь або в багатьох місцях;
//  Наклавши чогось, закрити все або багато чого-небудь. Соломія щільно позавішувала вікна укривалами, зсередини позакладала старими пальтами й свитками (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 126).

3. перех. Замкнути з допомогою засува, палиці і т. ін. або заставити чимсь усе або багато чого-небудь.

4. перех. і неперех., безос., розм. Про хворобливе відчуття заповненості в грудях, вухах, носі. [Дід:] Чую, що гомонять, та ніяк не розшолопаю, в чім річ, бо я в свій час був пушкарем, а тепер вуха так позакладало, що недочуваю (Карпенко-Карий, II, 1960, 91); — Де ти тут почув моря шум, коли у вухах позакладало од скреготу й виття різців (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 82).
Вуха позакладало див. вухо; Позакладало кому, безос., вульг. — хто-небудь перестав чути, оглух, А кунделі Мовчать, лежать собі смирненько, Неначебто усілі їм там.. Позакладало... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 7); — На власні очі бачив, своїми вухами чув, не позакладало ж мені! (Михайло Стельмах, I, 1962, 388).

5. перех. Почати будувати все або багато чого-небудь.

6. перех. Віддати все або багато чого-небудь у заклад за позичені гроші і т. ін. — Се моє діло: чи продав, чи позакладав, — не мішайтесь (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 130).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 788.

Коментарі (0)