ПОЗАКИДАНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позакидати 1. — Не їдь, милий, горою ні низом, Бо позакидана Доріженька хмизом! (Українські народні ліричні пісні, 1958, 346).
ПОЗАКИДАНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позакидати 2.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 787.