в означеннях
Тлумачення, значення слова «позакидати»:

ПОЗАКИДАТИ 1, аю, аєш, док., перех. Закидати чим-небудь усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Лісні духи оточили його [озеро] непрохідними колючими кущами, завалили камінням, позакидали глибокими мохами і болотом (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 242);
//  безос. Випав великий сніг. Протоптані стежки позакидало, і від них не залишилося й сліду (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 114).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 787.

Коментарі (0)

ПОЗАКИДАТИ 2, аю, аєш, док., перех.

1. Закинути кудись усе або багато чого-небудь. Як так граться, то я й палички позакидаю (Номис, 1864, № 3814); До самого двору тими вінками величаємось. А вступаючи в двір, схопимо з себе, позакидаємо (Марко Вовчок, I, 1955, 103); Взяла вона той мундир, роздерла й розшматувала і позакидала шматки у кущі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 103);
//  Викинути як непотрібне. — Жінок і дівчат щоб ні одної не було [на полі]. Щоб і сапи свої позакидали... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 375).

2. Різким рухом підняти вгору, відкинути, відвести назад, убік (голови, руки, ноги і т. ін.) (перев. про всіх або багатьох). Молоді, чорняві скрипачі позакидали назад голови, так що на них ледве держались шапки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 78).

3. Припинити займатися чимсь, закинути, забути все або багато чого-небудь. — От так! що ж ми тепер робитимемо, коли книжки позакидали? — сказала Олеся (Нечуй-Левицький, III, 1956, 95).

4. розм. Помістити в яке-небудь приміщення для відгодовування (свійських птахів, тварин) (усіх або багатьох). — Гуси позакидала в кучу годувати к різдву (Нечуй-Левицький, III, 1950, 92).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 787.

Коментарі (0)