ПОЗАМИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позамикати. По вулицях — мертва порожнеча: ятки і крамниці позамикані, вікна і двері позабивані дошками (Степан Васильченко, Опов., 1947, 45); Та не по лісі горе ходить — Людей мордує лихоліття: Скрізь позамикані заводи, Усюди повне безробіття... (Микола М. Тарновський, З далекої дороги, 1961, 310); Знали тільки [люди], що в його все було на запорі — позапиране, позамикане... (Панас Мирний, I, 1949, 238).