ПОЗАТУЛЯТИ, яю, яєш і розм. ПОЗАТУЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.
1. Закривши, загородивши, зробити невидним повністю або частково все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Позатулявши хустками та ряднами вікна, приступили [школярі] до діла (Степан Васильченко, I, 1959, 119); В селі люди матами з околоту позатуляли вікна (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 121); — Фірмами ..позатулювали коням очі і так ведуть їх через міст! (Іван Франко, II, 1950, 363).
2. Заткнути отвори скрізь або в багатьох місцях.
Дірки в огорожах, які поробили собі собаки, коти й
півні, місцеві господарки позатуляли старими
шапками (Іван Сенченко, Опов., 1959, 60).
♦ Позатуляти (позатулювати) роти кому, фам. —
не дати нікому можливості заговорити, висловитися.
[Галя:] Та що се ви до мене причепились? Я вам
роти позатуляю зараз (Володимир Самійленко, II, 1958, 10); А писарчук
та староста крутять так, щоб ік своїй вигоді
повернути.., а після, як виявиться.., то вони .. всім роти
позатулюють або просто очі горілкою позаливають...
(Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 260).