ПОЗАТИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позатикати. Стіни [хатки] попрогнивали.., вікна побиті, ганчірками позатикані (Панас Мирний, I, 1949, 234); Холоші були позатикані в халяви (Нечуй-Левицький, II, 1956, 35).
ПОЗАТИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позатикати. Стіни [хатки] попрогнивали.., вікна побиті, ганчірками позатикані (Панас Мирний, I, 1949, 234); Холоші були позатикані в халяви (Нечуй-Левицький, II, 1956, 35).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 799.