ПОЗАТИКАТИ, аю, аєш і рідко ПОЗАТИКУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Заткнути чимсь усе або
багато чого-небудь. — Якмога швидше утікай [Енею]:
Не становись, не оглядайся І уха [вуха] чим
позатикай (Іван Котляревський, I, 1952, 122); Коли пригнав [пастух]
худобу на толоку, перша його річ була оглянути буду
та позатикати соломою діри, щоби не протікало (Лесь Мартович,
Тв., 1954, 177); Пов'язавши їх [вартових] та
позатикавши роти заздалегідь приготовленими ганчірками,
опришки.. увійшли на чолі з Довбушем в дім
(Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 157).
♦ Позатикати роти кому, фам. — примусити
замовкнути всіх або багатьох. — В селі язиками плещуть,
що твій Михайло втік від Юлки. Людям треба роти
позатикати, а ви ще більший вогонь розпалюйте!
(Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 131); Позатикало роти кому,
безос. — замовкли всі або багато хто. Робітники збули
мовчанням се несподіване для них питання. — А,
бачите, позатикало вам роти, — говорив уже ласкавіше
пан принципал (Іван Франко, III, 1950, 188).
2. розм. Устромити або засунути кудись усе або багато чого-небудь. Позатикав прапори (Словник Грінченка); Баба .. поправила очіпок, позатикала коси під хустку (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 208); За вуха вона позатикала пучки дрібненького барвінку, качурині кучері та павині пера (Нечуй-Левицький, II, 1956, 275).