ПОЗАВІ́ЮВАТИ, ює, док., перех. Завіяти (у 3 знач.)
всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, скрізь
або в багатьох місцях;
// безос. Заєць останнім часом
мало їв, бо все позавіювало [снігом] (Євген Гуцало, З горіха..,
1967, 197).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 782.