в означеннях
Тлумачення, значення слова «позбавляти»:

ПОЗБАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПОЗБАВИТИ, влю, виш; мн. позбавлять; док., перех.

1. Забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось. Се страшенна річ «недвижима» власність, вона не тільки сама нерухома, але й людей позбавляє вільного руху, як тільки вони з нею зв'яжуться (Леся Українка, V, 1956, 199); Мотря обіймала цехмістрові чоботи, благаючи не позбавляти старого шматка хліба (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 121); Зняти костюм лікар заборонив, щоб не позбавляти Василя Васильовича віри, що приступ швидко мине й репетиція триватиме далі (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 128); І я кляну за катом ката В моїй невольницькій глуші, Що нацькував на брата — брата,.. Люд закував в цупкі кайдани. Позбавив молодість мети (Павло Грабовський, I, 1959, 347); На початку 1884 року Косту Хетагурова позбавили стипендії, і йому прийшлось залишити навчання в Академії і повернутись на батьківщину (Павло Тичина, III, 1957, 410);
//  Не давати кому-небудь можливості здійснювати щось, забороняти кому-небудь щось робити. Не бажаних церкві професорів позбавляли права викладати і переслідували (Історія середніх віків, 1955, 129); — На заводі ніхто не позбавить його права вчитись! (Олесь Донченко, V, 1957, 467).
Позбавляти (позбавити) життя (віку і т. ін.) — умертвляти, убивати кого-небудь. Він щиро не пам'ятав на ту хвилину, як удвох із грізною дружиною залишились одного разу без обіду, бо шкода було позбавляти життя коропа, який плавав у них у відрі... (Юрій Яновський, I, 1954, 111); — Темний, дикий, безглуздий народ! Через якусь дурну вигадку, якусь нісенітну легенду він ладен був розбити мені дорогий апарат, скалічити або й позбавити мене життя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 259); — Мав би я силу, то враз і душі б тебе, й віку позбавив 1 відіслав би в оселю Аїда (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 169); Позбавляти (позбавити) [права] голосу кого — заборонити кому-небудь голосувати. [Коваль:] Заарештувати Чирву та ще кількох. Позбавити їх голосу (Іван Микитенко, I, 1957, 81); Навіть права голосу [куркуля] позбавила [влада] (Михайло Стельмах, II, 1962, 365); Позбавляти (позбавити) слова — не дати можливості висловитися на зборах, мітингу, суді і т. ін. [Голос покликача:] Відпущеник Нартал сказав.., що він би хтів скупатись в римській крові, за теє суд його позбавив слова (Леся Українка, II, 1951, 528).

2. Звільняти кого-небудь від чогось небажаного; допомагати кому-небудь уникнути чогось. На 17 році я вже мав політичний процес і з того часу до останніх днів жандари [жандарми] не позбавляють мене своєї ласкавої опіки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Хоч се не дуже вигідно для Вас, та, почасти, й для мене, але нехай вже так буде, — тим позбавите мене більшої мороки (Леся Українка, V, 1956, 77); Почувши, що в поїзді з'явився касир, який позбавить їх неприємного обов'язку стояти в черзі.. на вузловій станції, де мала бути пересадка, пасажири щиро дякували Даші (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 224).

3. тільки док., кому чого, розм. Зменшити, урізати. — Ось ми, — каже [стражник], — твоєму панові позбавимо волі, а то він носиться з нею, як з писаною торбою!.. (Панас Мирний, IV, 1955, 378).

4. тільки док., розм. Ушкодити, зіпсувати що-небудь. Вітри шаліють, лісова смуга захистила сад. Вітри розбилися об могутні осокори, не позбавили цвіту (Костянтин Гордієнко, Цвіти.., 1951, 20).

5. розм. Доводити до загину, знищувати всіх або багатьох. Багацько позбавляв Буняка таким способом людей (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 803.

Коментарі (0)