в означеннях
Тлумачення, значення слова «позбуватися»:

ПОЗБУВАТИСЯ 1, аюся, аєшя, недок., ПОЗБУТИСЯ, удуся, удешся, док.

1. Втрачати кого-, що-небудь. З гіркою душею Варвара пересвідчилася — позбувається хатньої покори дочка (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 211); [Суховій:] Я вам розкажу своє лихо. Обікрадено мене: коня позбувся і шапки з гетьманською грамотою (Марко Кропивницький, V, 1959, 349); Вона назавжди позбулася радості звернутися до матері із світлим словом «мама» (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 24);
//  Губити (листя, плоди і т. ін.) (про дерева, кущі). Сади, ще недавно обтяжені плодами, звільна позбуваються їх (Іван Франко, VIII, 1952, 78); Темно-зелені ліси, позбувшись свого пишного одягу, ..позадирали угору посинілі парості (Панас Мирний, III, 1954, 395);
//  Відмовлятися, відступатися від чого-небудь (думок, намірів і т. ін.). Виросла Яринка на панну Ярину й мусила позбутись думки, що все, що її оточує, належить до батька, або може бути куплене батьком за гроші (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 156).
 Позбутися життя; Позбутися голови — вмерти, загинути. — Коли хочеш позбутися життя, то вийди з хати, — понуро перший відказав і змовк (Леся Українка, I, 1951, 293); Черниш думав про це. Справді, що понесло його в ті ворота, де він — дуже ймовірно — міг позбутися голови? (Олесь Гончар, III, 1959, 280); Позбутися клепки — втратити розсудливість, стати дурним. Щось тільки скажеш чи зробиш не так, зараз і соромлять: — Такий великий, а що витворяє. Чи ти сорому і клепки заодно позбувся? (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 141); Позбутися мови; Позбутися язика — втратити здатність говорити; заніміти. Якийсь час стояли [Семен та Уляна] мовчки, немов обоє позбулися мови (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 19); Немало довелося чоловікові сьогодні попрацювати ногами і навіть язиком. От надвечір і охрип від балачок.. — Ще попоходиш кілька днів отак з людьми, то зовсім позбудешся язика, — кепкував сам із себе (Михайло Стельмах, II, 1962, 150); Позбутися розуму — стати божевільним. Чудний він став. Коли б ще не позбувся розуму (Панас Мирний, III, 1954, 377).

2. Збуватися кого-, чого-небудь небажаного. Велика зайченківська родина аж рада була, що позбувається Свиридона (Юрій Яновський, Мир, 1956, 154); Свіже повітря помогло їмості [попаді]: вертаючи назад додому, вона вже позбулася болю голови (Лесь Мартович, Тв., 1954, 461); Я хотіла чим швидше позбутися товариства Ривки, (Ірина Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 805.

Коментарі (0)

ПОЗБУВАТИСЯ 2, ається, док. Збутися, здійснитися (про мрії, бажання, передчуття і т. ін.).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 805.

Коментарі (0)