Словник української мови

ПОЗБИВА́ТИСЯ, аємося, аєтеся, док. Збитися докупи (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). За роки війни стійбище розруйнувалося, перетворилося в пустирище.., тільки й зосталися купи глини та рештки плетених загорож, під якими позбивалися, тулячись один до одного, Яреськові однополчани (Олесь Гончар, II, 1959, 420); Дружина землякова.. помогла Насті змить голову, бо коси в неї аж позбивалися (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 10).
♦ З ніг позбиватися — дуже втомитися (про всіх або багатьох). Просто всі службовці з ніг позбивались. А він ходить та підганяє (Василь Еллан, II, 1958, 19); Позбиватися в купку (в купки) див. купка.