ПОЗБИВА́ТИСЯ, аємося, аєтеся, док. Збитися докупи
(про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).
За роки війни стійбище розруйнувалося,
перетворилося в пустирище.., тільки й зосталися купи глини та
рештки плетених загорож, під якими позбивалися,
тулячись один до одного, Яреськові однополчани
(Олесь Гончар, II, 1959, 420); Дружина землякова.. помогла Насті
змить голову, бо коси в неї аж позбивалися (Микола Олійник,
Чуєш.., 1959, 10).
♦ З ніг позбиватися — дуже втомитися (про всіх
або багатьох). Просто всі службовці з ніг
позбивались. А він ходить та підганяє (Василь Еллан, II, 1958, 19);
Позбиватися в купку (в купки) див. купка.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 804.