ПОЗГАНЯТИ, яю, яєш і ПОЗГОНИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Зігнати звідусіль в одне місце всіх або багатьох людей, багато худоби, птиці і т. ін. [Начальник штабу:] Виявляється, німці від річки до станції Колокол проклали нову дорогу.. Ось вона. Позганяли населення і будували день і ніч (Олександр Корнійчук, II, 1955, 42); [Івасик:] Коней, татку, позганяли під одну повітку (Сава Голованівський, Драми, 1958, 451); От уже й овець позгонили [хлопці] до гурту (Панас Мирний, I, 1949, 150).
2. Прогнати звідкись, з певного місця всіх або багатьох людей, багато птахів, комах і т. ін. Позганяти граків з дерева.
3. Скинути, змести, змахнути з поверхні чого-небудь усе або багато чогось, у багатьох місцях. Вітер позганяв сніг з дороги.