в означеннях
Тлумачення, значення слова «пожадливий»:

ПОЖА́ДЛИВИЙ, а, е.

1. Який дуже бажає чогось, дуже охочий, прагне до чого-небудь; жадібний. Дуже тямущий комісар у загоні. До роботи пожадливий і слово сердечне має (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 726); Наші робітники, колгоспники, учні, студенти, трудова інтелігенція — пожадливі й ненаситні споживачі нашої продукції (Максим Рильський, III, 1956, 376);
//  Який виражає ці бажання і прагнення. Пожадливими очима сковзнув рибалка по добротному сукні на шароварах з кантом (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 192);
//  Який не наїдається; ненаситний. І поплавець, як блискавка, зника: Не зна вагань краснопір пожадлива (Максим Рильський, II, 1960, 119);  * Образно. Ось блимнув вогник, заскакало пожадливе полум'я (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 338);
//  Власт. спраглій людині. Потьомкін налив квасу, випив пожадливими ковтками, потім ще налив і теж випив (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 7).

2. Який пристрасно прагне до збагачення, наживи; корисливий. Сухобрус і його дочки — Марта і Степанида [персонажі твору І. Нечуя-Левицького] — це реалістичні образи міщан, морально убогих, обмежених і пожадливих (Історія української літератури, I, 1954, 380).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 768.

Коментарі (0)