в означеннях
Тлумачення, значення слова «пожартувати»:

ПОЖАРТУВАТИ, ую, уєш, док.

1. Сказати що-небудь дотепне, смішне або зробити щось задля жарту; пошуткувати. Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, хороша, до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує (Марко Вовчок, I, 1955, 21); [Гостомисл:] Гаразд, хлоп'ята! От люблю таких! А чи не з вас котрий пожартував Сю ніч у мене в замку? (Іван Франко, IX, 1952, 293); Дмитро хотів пожартувати з ним, насунути картуз на очі, але дитя відступило від нього (Михайло Стельмах, II, 1962, 270); — Загоїться, поки весілля скоїться, — пожартував він. — Полеж з тиждень і забудеш, що впав (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1984, 356);
//  з кого — чого, рідко над ким — чим. Поставити кого-небудь задля жарту в смішне становище; посміятися з когось. [Сабіна :] Тепер я тямлю, що не мені, затоптаній ганчірці, гостей шляхетних пристоїть [належить] вітати. Мій пан хотів собі пожартувать з рабині (Леся Українка, III, 1952, 156); Не втримавсь [Артем], щоб не пожартувати з брата: — Та ти, бачу, служакою став (Андрій Головко, II, 1957, 535).

2. Жартувати якийсь час. — Доки схочу, доти пожартую, а докучить — далі помандрую... (Марко Вовчок, VI, 1956, 267); Молодь вийшла у сад погуляти, поспівати та пожартувати (Осип Маковей, Вибр., 1954, 240); Надвечір часом наїжджали Сусіди.. Полихословить, потужити, Пожартувать собі гуртом (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 60);
//  Жартуючи, залицятися до кого-небудь якийсь час. — Ходи, Гандзю, пожартую, Ходи, Гандзю, поцілую (Тарас Шевченко, I, 1963, 102).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 770.

Коментарі (0)