ПОЖБУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. і неперех., розм. Кинути що-небудь рвучко, з силою; швиргнути. Микола вхопив кварту й пожбурив нею на шинкаря (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); Джигун хотів зламати пужално, але не насмілився і пожбурив його далеко на ріллю (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 155).