Словник української мови

ПОЖЕРТВУВАТИ, ую, уєш, перех. і неперех. Док. до жертвувати. — Пожертвуйте нам шматок землі і будинок, де вона [школа] могла б найти собі перший притулок (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 157); — Ради злості і своєї помсти він був ладен усім і усіма пожертвувати: він не вмів прощати і нікому не прощав (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 149); Любивши природу, життя і людей, усім він [Сакко] пожертвував, щиро віддав без остатку — заради любові до волі (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 133);  * Образно. І всю працю, і всі думи пожертвуймо вітчизні (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 172).
♦ Пожертвувати собою (своїм життям) — не пошкодувати свого життя чи благополуччя задля якої-небудь справи. ..усвідомлення необхідності пожертвувати своїм життям для блага своїх братів підносить дух солдатів і змушує їх зносити нечувані тяготи (Ленін, 41, 1974, 113); І кинувсь [один з друзів] на камінь згори головою: Пожертвував сміло для других собою (Павло Грабовський, I, 1959, 510).