ПОЖУ́ХНУТИ, не, док. Утратити блиск, яскравість,
потьмяніти (про барви, тони). Потемніли, пожухли
і почали опадати сніги (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 297);
// Утратити свіжість, висохнути (про траву, листя і
т. ін.). За кілька днів.. в саду пожухла і лягла на
землю трава, згорнулися квіти (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 110).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 778.