в означеннях
Тлумачення, значення слова «пожирати»:

ПОЖИРАТИ, аю, аєш, недок., ПОЖЕРТИ, ру, реіп; мин. ч. пожер, ла, ло; док., перех.

1. Поїдати що-небудь із жадібністю, без остачі (про тварин). На буряки п'ятої бригади довгоносик напав навалою.., він наповзав хмарами і пожирав молоді сходи (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 91); — Два рази вже я [Ворона] висиділа діточок, і оба рази.. повитягала [Гадюка] мені їх із гнізда і пожерла! (Іван Франко, IV, 1950, 75); Любити ближнього? Якого? Того, що шкуру з мене здер? Та я б і серце вирвав з нього І кинув псу, щоб пес пожер! (Микола Бажан, Роки, 1957, 243);
//  вульг. Їсти що-небудь із жадібністю, у великій кількості (про людей). — Де малина?.. Пожерли!? Малина моя де?.. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 118); — У тебе щось є в торбині? — А ти вже своє пожер? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 143).
Очима пожирати див. око 1; Пожирати книги (журнали і т. ін.) — читати швидко і багато. Пожираючи без ладу сотні томів, Ярина вміла, однак, зібрати в головці проміння мислі, розкидані там (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 156).

2. перен. Знищувати, спалюючи, поглинаючи і т. ін. кого-, що-небудь. Гарячі суховії пожирали хирляві посіви (Літературна газета, 22.VIII 1961, 1). Щоб тебе сира земля пожерла! (Номис, 1864, № 3792); — Пожерло Полум'я п'ять хат і сім стоділ [стодол]... (Максим Рильський, II, 1960, 16); Робота при тих законах ішла невпинно і пожирала щотижня тисячі [карбованців] (Іван Франко, VIII, 1952, 380);
//  безос. Темний.. гай як огнем пожерло (Марко Вовчок, VI, 1956, 296);
//  розм. Не давати існувати, діяти, функціонувати. Вони [перекупники і спекулянти] пожирали один одного і всі разом гарбали місцеві багатства (Юрій Смолич, V, 1959, 8); Хіба вона не зміркувала, що вони її дурять. Адже скажи людям зразу, що то для них землю ділять, то.. живцем пожерли б один одного... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 24); — Де ваша [хуторяни] морально-політична єдність? По-вашому так: жери ти сусіда, або він тебе пожере!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 221);
//  тільки недок., у сполуч. із сл. простір, далі, кілометри і т. ін. Дуже швидко пересуватися, долати відстань. Машина пожирає степові далі, і товстий хвіст куряви безнадійно силиться її наздогнати (Григорій Епік, Тв., 1958, 574).

3. тільки недок., перен. Захоплювати цілком, заповняти собою кого-, що-небудь (про почуття і т. ін.). [Панахида:] Коли весело всім, тебе пожирає нудьга (Іван Микитенко, I, 1957, 263).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 775.

Коментарі (0)