ПОЖИТО́ЧНО, розм. Присл. до пожиточний 1. — Ну, знаєш, любчику, се цікава історія, і тобі пожиточно буде почути її (Іван Франко, III, 1950, 243).
ПОЖИТО́ЧНО, розм. Присл. до пожиточний 1. — Ну, знаєш, любчику, се цікава історія, і тобі пожиточно буде почути її (Іван Франко, III, 1950, 243).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 776.