в означеннях
Тлумачення, значення слова «пожиток»:

ПОЖИ́ТОК, тку, чол.

1. Добрі, сприятливі наслідки від кого-, чого-небудь; користь. А може, й пожиток який з того буде, І з праці моєї скористують [скористаються] люди... (Леся Українка, I, 1951, 11); — Отак ходиш, аж кості деревіють [дерев'яніють], а пожитку ніякого. Якби-то оце зерно та втроє родило (Мирослав Ірчан, II, 1958, 83);
//  Те, чим можна поживитися (у 1 знач.); вигода. — А як же йде розпродаж [чіпців]? — От яко-тако [так Собі], — недбало відповів Ґава. — Клопоту багато [багато], а пожитку мало (Іван Франко, III, 1950, 63); Завжди у горі й біді ти щасливого ждав повороту. З кожної втрати умів взяти пожиток собі (Микола Зеров, Вибр., 1960, 375).
 На пожиток кому — на користь, на благо, для блага кого-небудь. — Ні, брате, тепер найвища, найкраща наука — вміти чесно жити на пожиток бідним, а не на їх нужду! (Іван Франко, I, 1955, 224); Вона [міська дума] нам дбає на пожиток, Від неї мають заробіток Фельєтоністів душ із п'ять (Володимир Самійленко, I, 1958, 226).

2. Те саме, що майно 1. Ой беріте ж воли й мажі і весь мій пожиток (Словник Грінченка); Слідом за в'язнями рушила підвода, на якій лежав злиденний арештантський пожиток (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 531).

3. тільки мн., діал. Достатки. По них [хатах] відразу можна здогадатись, що за господар живе під тою чи іншою стріхою, які його пожитки (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 39).

4. діал. Пожива (у 1 знач.). Соромився [панотець]. Але так, як той циган, що з'їв чужий обід. Ніби сором циганові є, та бо й пожиток його не минув (Лесь Мартович, Тв., 1954, 299).

5. діал. Проживання. Пустила їх [Тимка та Орисю] на пожиток далека Орисина родичка — тітка Параска (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 263).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 776.

Коментарі (0)