в означеннях
Тлумачення, значення слова «пожива»:

ПОЖИ́ВА, и, жін.

1. Те, що живить організм, забезпечує його життєдіяльність. Явдоха почувала, що слабне.. Ягоди не давали достатньої поживи виснаженому тілові (Олесь Донченко, III, 1956, 109);
//  Те, що їдять і п'ють, що є харчуванням людини; їжа. Пожива для всіх хорих дається..: хліб житній з пшеничним.. та м'ясо (Іван Франко, IV, 1950, 178); Вона [комісія] констатувала, що головну поживу шахтарів [Канади] становлять гриби й корінці (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 127);
//  Харчові запаси, продовольство. Серединою вулиці тяглися вози з дровами, з мішками бульби, з хлібом і іншою поживою (Іван Франко, I, 1955, 81);
//  Те, чим харчуються тварини, птахи і т. ін.; корм. Коли вечором я повернув додому і зазирнув до свойого пташка, то побачив, що він ані не доторкнувся до поживи (Іван Франко, III, 1950, 252); Пісок, пісок, Та колючки — Пожива бідного верблюда (Микола Шеремет, У день.., 1962, 22);
//  Те саме, що здобич 2. Раз Лев пішов поживи розглядать Та у тенета і піймався (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 26); Петляють по острову лисиці, вичікуючи на поживу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 47);  * Образно. Катруся вже не раз казала, що якби була тоді панна не прийшла та не дала їй щось пити, то хто знає, чи не була б поживою смерті (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 141).
На поживу; рідко В (у) поживу: а) для їжі, споживання. Серед туману соколом грає [Ігор], Сірих гусей, білих лебідок на поживу собі побиває (Панас Мирний, V, 1955, 276); І мушка у павутинні, що в кутку, дзвенить в поживу павуку (Володимир Сосюра, II, 1958, 395); — Люди чужії велять у поживу собі приганяти Нашу худобу (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 345); б) щоб з'їв хто-небудь. — Мого ж Івасика було враз забито.. Так і кинули його у степи хижакам на поживу... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 396).

2. перен. Легка нажива. Літ з десять був у нас суддею Глива. Да, знаєш, захотів на лакомий кусок, В Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива (Євген Гребінка, I, 1957, 70); Запопадливі до поживи, баришу, ..пробуджують [Саливон з Гнатом] пожадні хутірські пристрасті (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 290);
//  Вигода, користь. — Яка пожива з їх [теперішніх людців]?.. Як з цапа молока!.. (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 184).

3. перен. Те, що є матеріалом для певної діяльності, джерелом чого-небудь. Якщо проїхати по всьому Радянському Союзу, .. можна знайти безліч блискучого, дуже цікавого матеріалу, який необхідний як духовна пожива для виховання наших громадян (Олександр Довженко, III, 1960, 226).
Давати (дати) поживу чому, для чого — сприяти виникпенню, поширенню, розвиткові чого-небудь. Всі казки цікаві і дають поживу розумові, коли вони є оригінальні (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 14); Саме перебування [Пушкіна] на Україні дало багату поживу для поглиблення й покріплення цієї думки [про огидність гноблення людини людиною] (Максим Рильський, III, 1956, 184).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 773.

Коментарі (0)