ПОЗІХА́ТИСЯ, ається, недок., безос., розм. Про позив до позіхання, позіху. — Позіхається, а не спиться (Панас Мирний, IV, 1955, 102).
ПОЗІХА́ТИСЯ, ається, недок., безос., розм. Про позив до позіхання, позіху. — Позіхається, а не спиться (Панас Мирний, IV, 1955, 102).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 817.