ПОЗІВА́ТИ, аю, аєш, недок., діал.
1. Зівати не дуже сильно або час від часу. Злегка позіваючи, лагодився [пріор] прилягти і віддихнути після доброго обіду (Іван Франко, II, 1950, 169).
2. перен. Допускати промахи, помилки; хибити. Я з п'ющими за пліт не виливаю, З їдцями їм, для бійки маю бук, На празнику життя не позіваю, Та в бідності не опускаю рук (Іван Франко, XI, 1952, 61).
3. перен. Зяяти. Долішня половина печі була відкрита і позівала темною.. пащекою (Іван Франко, II, 1950, 256).