ПОЗЛІ́ШАТИ, аю, аєш, док. Стати злішим. В молодиці спочатку зніяковіло, а потім позлішало обличчя (Михайло Стельмах, II, 1962, 102); — Ви їй не дуже вірте, — раптом розкрилися ширше, позлішали у Білограя очі (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 144).
ПОЗЛІ́ШАТИ, аю, аєш, док. Стати злішим. В молодиці спочатку зніяковіло, а потім позлішало обличчя (Михайло Стельмах, II, 1962, 102); — Ви їй не дуже вірте, — раптом розкрилися ширше, позлішали у Білограя очі (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 144).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 819.