в означеннях
Тлумачення, значення слова «позлітка»:

ПОЗЛІ́ТКА, и, жін., розм.

1. Те саме, що позумент.

2. Те саме, що сухозлітка; мішура. Киптар вишиваний шовками, саф'яном, з якимись камінчиками по ньому з позлітками (Гнат Хоткевич, II, 1966, 51);  * Образно. Твій [боже] папа не святець, а пан політик, Що Кубу всю хотів би взяти в сіть Своїх словечок — плетениць-позліток (Дмитро Павличко, Пальмова віть, 1962, 69);  * У порівняннях. Худющий Канюка: ніс у зморшках, загострився, вузькі щелепи просвічуються крізь бліду і тонку, мов позлітка, шкіру (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 124).

3. перен. Облудний блиск, показна розкіш. В народу До всього слух тонкий. Відчує миттю, Що так, а що не так. Старе й мале. Правдиве слово прийме за своє, Але позлітку, хоч яку майстерну, Він геть на смітник викине (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 141).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 819.

Коментарі (0)