ПОЗЛУ́ЩУВАТИСЯ, ується. док. Злущитися (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). Вгорі з кутка виглядав невеличкий образ — не знать святого, чи святої, бо на йому малюнок потемнів, позлущувався (Панас Мирний, IV, 1955, 287).
ПОЗЛУ́ЩУВАТИСЯ, ується. док. Злущитися (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). Вгорі з кутка виглядав невеличкий образ — не знать святого, чи святої, бо на йому малюнок потемнів, позлущувався (Панас Мирний, IV, 1955, 287).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 820.