ПОЗЛИПА́ТИСЯ, ається, док. Злипнутися (про все або багато чого-небудь). Онучі мокрі в неї, так вода й біжить з їх; ноги сині, пальці позлипались (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 72); На потилиці волосся.. позлипалося і.. кров запеклася (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 337); * У порівняннях. Будився [Славко] поволі, розплющував очі з трудом, бо повіки наче стали оливом, наче позлипалися (Лесь Мартович, Тв., 1954, 239).