ПОЗМИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позмикати. — Сниться, — каже він, —..Що в моїм теремі златоверхому Лежали балки не позмикані (Панас Мирний, V, 1955, 269).
ПОЗМИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позмикати. — Сниться, — каже він, —..Що в моїм теремі златоверхому Лежали балки не позмикані (Панас Мирний, V, 1955, 269).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 820.