ПОЗМИКА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Зімкнути одне з одним, з'єднати все або багато чого-небудь (перев. краї, кінці чогось).
2. діал. Скорчити, зсудомити руки, ноги і т. ін. Руки
наче хто пов'язав, а ноги позмикав — не слухаються
вашої волі (Панас Мирний, IV, 1955, 318);
// безос.
Позмикало йому і руки й ноги (Словник Грінченка).