в означеннях
Тлумачення, значення слова «позначати»:

ПОЗНАЧАТИ, аю, аєш і рідко ПОЗНАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЗНАЧИТИ, ачу, ачиш, док., перех.

1. Значити, мітити що-небудь якимсь чином. Сапери групами снують по всій висоті.. з довгими міношукачами в руках. Позначають мінні поля, прокладають проходи бійцям (Олесь Гончар, III, 1959, 61); — Оддай мені яйця, злодійко!.. — Це моя курка нанесла.. — А хіба ж твоя курка їх позначила, чи що? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 360); Доки він позначає на карті окопи, я йду вперед (Олесь Донченко, Перемога.., 1949, 31); Глибини озер позначають цифрами в метрах (Фізична географія, 5, 1956, 53); Позначила [Галочка] всі свої речі, а на хусточках вишила навіть квіти (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 40);
//  Показувати на кого-, що-небудь. [Один лицар:] Ми просимо, щоб ви сами сказали, Хто має вам служить в которім танці.. [Анна:] Я вас, панове, позначу рукою, хай всяк свою чергу запам'ятає (Леся Українка, III, 1952, 352);
//  Називати, вказувати що-небудь. Позначати індекс поштового відділення;
//  Давати чому-небудь якесь умовне вираження. Позначити невідоме іксом;
//  рідко. Заздалегідь призначати що-небудь. Товариш, бачте, позначив йому під містом, де зобачитись, та він.. не знайшов (Марко Вовчок, I, 1955, 319);
//  перен. Наділяти якими-небудь відмітними ознаками, рисами і т. ін. Невірно думати, що сама лише природа — спокійна й байдужа — могла б позначити Туманяна своєю печаттю, з якою б йому легко було прийти до самосвідомості (Павло Тичина, III, 1957, 85);
//  перен., рідко. Намічати, робити відомим. — Про це ще поговорим, Ще поміркуємо. Як з міста поверну.., Усе вам розкажу і позначу шляхи вам (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 132).

2. Указувати на розташування, місцезнаходження чого-небудь. Далеко в морі горіли червоні й зелені вогні. Вони позначали вхід до порту (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 37); — Тільки кості ваші, випалені сонцем, обвіяні вітрами, позначать пройдену вами страшну путь!.. (Петро Колесник, Терен.., 1959, 282);
//  Служити знаком, який виділяє що-небудь. Міст війна порвала динамітом. Немов хребтом, надвоє перебитим, він боротьби позначує рубіж (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 199);
//  перен. Означати, засвідчувати що-небудь; знаменувати. 1912-1914 роки позначили собою початок нового грандіозного революційного піднесення в Росії (Ленін, 26, 1972, 312).

3. Робити доступним зорові, помітним, видимим. Світло хистко позначало тіні на округлій лисині (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 5).

4. Служити відмітною, характерною ознакою, бути відмітною, характерною особливістю кого-, чого-небудь. На шляхах соціалістичного реалізму українська радянська поезія виробила і ту виразну окресленість національного художнього обличчя, яка позначає її в наш час (Про багатство літератури, 1959, 133).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 822.

Коментарі (0)