в означеннях
Тлумачення, значення слова «познімати»:

ПОЗНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Дістати, взяти зверху, з поверхні чого-небудь усе або багато чого-небудь, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. — Познімала я образи і повиносила у комору (Олекса Стороженко, I, 1957, 92); Титар познімав з воза горшки, миски, макітри, ринки, глечики, покришки й порозставляв той крам кругом ґанку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 93); М'ясо найкраще тим часом спекли і з рожен познімали, Кожному пайку дали (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 59).

2. Скинути з себе чи з кого-, чого-небудь усе або багато чогось, що надіте, пов'язане і т. ін. Що було на ній до вінця позичено, чи плахта, чи свита, чи намисто, чи скиндячки, то усе люди своє познімали (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 217); Ось ми коням познімали Мокрі пута з ніг (Іван Франко, XIII, 1954, 181); Люди познімали з плечей торби, розташувалися на короткий відпочинок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 357).
Познімати шапки (брилі, капелюхи і т. ін.): а) вітаючися з ким-небудь, скинути головний убір (про всіх або багатьох); б) (перед ким і без додатка) скинувши головний убір, виявити повагу до кого-небудь, віддати шану комусь (про всіх або багатьох). Хоч і підійшов [сотник] до людей, що перед ним усі шапки познімали і поклоняються йому, а він Іде собі, надувшись (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 177); Всі, як один, що були на майданчику, познімали шапки. Стояли.. простоволосі, у жалобі по вбитому товаришеві (Андрій Головко, II, 1957, 618).

3. Зрізавши, зрубавши, спилявши і т. ін., видалити з поверхні все або багато чого-небудь, що її покриває чи становить верхній шар чогось. Навіть шкір не познімав [Тодір] із них [лошат]: не тому, що боявся хвороби, а того, що не зміг би без сліз обдирати свої надії (Михайло Стельмах, I, 1962, 207);
//  Зібрати після достигання все або багато чого-небудь (плоди, овочі і т. ін.).

4. Усунути, збити (пострілом, ударом і т. ін.) всіх або багатьох. Ми познімали караули, підперли двері і почали кидати у вікна запалені віхті соломи (Юрій Яновський, II, 1958, 251); — Даю тобі секретне завдання — познімати по фінському фронту всіх «зозуль» [снайперів], бо від них немає життя (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 262).

5. Відвести, відкликати звідкись, перевести в інше місце всіх або багатьох. — Машина сама жати не буде, людей до неї треба. А людей ми не дамо. Треба буде, то й строкових познімаємо (Андрій Головко, II, 1957, 238).

6. Звільнити, усунути (з посади) всіх або багатьох. Новий голова вирішив здобутки садівників використати у власних інтересах... То й почав кривдити, дискредитувати цих людей, а згодом і з роботи познімав (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 163).

7. Відмовитися від чогось, раніше запропонованого, сказаного і т. ін. (про всіх або багатьох). Познімати кандидатури із списку для голосування.

8. Відтворити, скопіювати все або багато чого-небудь. Познімати копії з карт.

9. Сфотографувати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.

10. Робити зйомку якийсь час.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 824.

Коментарі (0)