в означеннях
Тлумачення, значення слова «позолочувати»:

ПОЗОЛОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЗОЛОТИТИ і рідко ПОЗЛОТИТИ, очу, отиш, док., перех.

1. Покривати позолотою; фарбувати в золотий колір. — Посох треба позолотить, а змія зверху варто б для шику обсипати брильянтами... (Нечуй-Левицький, III, 1956, 381); Червоний місяць зійшов низько над степом. Наче якийсь чудний бутафор вирізав його з червоного паперу й випустив на небо, забувши позолотити (Юрій Яновський, I, 1958, 157);  * Образно. Придніпровська осінь давно вже позолотила листя дерев (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 25).

2. Освітлюючи, надавати чому-небудь золотистого кольору, відтінку. Туди [у блакитну глибінь] кинув хтось жмут білоперих хмарин, мов оберемок весняного цвіту та рясту. Місяць позолочує їх (Степан Васильченко, II, 1959, 67); Сонце клонилося до заходу і позолочувало парк (Осип Маковей, Вибр., 1954, 192); А Сонце вище підплило І Хмари ті позолотило (Євген Гребінка, I, 1957, 50); Другого дня вранці, тільки-но сонце позолотило снігові верхи Чорногори, у селі з'явився двірський возний (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 15).

3. перен. Прикрашати зовні, подаючи, рекомендуючи кого-, що-небудь у кращому вигляді, стані і т. ін., ніж це є в дійсності.
Позолотити пілюлю див. пілюля; Позолотити руку: а) дати гроші за ворожбу. Мені циганка ворожити хоче, Лиш просить руку їй позолотить (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 215); б) дати хабара. [Бичок:] У мене на тім тижні коняку украдено, скажу, що Андрій украв, і свідки знайдуться!.. І суддя свій чоловік.. Становий — кум мій!.. А як і вище піду, то є чим руку позолотити!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 455).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 826.

Коментарі (0)