ПОЗОЛОТЬ, і, жін., поет. Те саме, що позолота 1, 2. * Образно. От постала в його уяві кімната, пофарбована світлими веселими топами — блакить і позолоть... (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 70); Від особи Ореста Білинського падала позолоть на час і місце її ранньої молодості, й Олена підсвідомо ідеалізувала у своїх розповідях і Ліски, і життя в лісництві (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 5).