в означеннях
Тлумачення, значення слова «позривати»:

ПОЗРИВАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Зірвати з стебла, з гілки і т. ін. листя, квітки, плоди тощо. [Сотник:] Як барвінок зацвіте... [Настуся:] То я й барвінок позриваю (Тарас Шевченко, II, 1953, 166); — Позривала туча-буря листячко зелене (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 126); Вересень заповідається теплий і сухий.. Дійдуть помідори, соняшники, квасоля. Хто поквапився і, боячись приморозків, позривав зелені помідори, тепер може каятись (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 335).

2. Рвучко відокремити все або багато чого-небудь, що прикріплене. Молода компанія пила всю ніч, а світом пішла гуляти по містечку, позривала всі вивіски з шинків (Нечуй-Левицький, II, 1956, 39); [Перший [поліцай]:] Учора, кажуть, вже в самому місті хтось червоні прапори викидав. В одному місці позривають, глядь — уже в другому мають... (Степан Васильченко, III, 1960, 267);
//  Рвучким рухом зняти, стягти з кого-, чого-небудь усе або багато чогось. Іде сотниківна та й іде.. Коли, де взявсь, назустріч їй гайдамака — хап її за груди; хоч і темно, а побачив, собачий син, жемчуг та дукачі; хотів був зараз позривать, а сотниківна його за руку (Олекса Стороженко, I, 1957, 40);
//  перен., розм. Примусити всіх або багатьох швидко, раптово покинути, залишити що-небудь (місце перебування, роботу і т. ін.). [Ярослав:] Ти мусиш храм усердно будувати, А ти ще всіх з роботи позривав! (Іван Кочерга, Я. Мудрий, 1946, 45);
//  безос. — Хіба на них розсердишся? І бабунею взивають, і лащаться... А ще ж — сиротята! Либонь усі — будинківські [з дитбудинку]. І з Волги, і з Катеринославщини... Голодом позагонило... позривало, як листячка од гілочки... (Андрій Головко, I, 1957, 248).

3. Зруйнувати вибухами все або багато чого-небудь.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 827.

Коментарі (0)