ПОЗСИХА́ТИ, ає, док. Висохнути, пересохнути (про все або багато чого-небудь). Були річки — по зсихали (Словник Грінченка); По незораних степах — чистий пирій позсихав на корню [корені] (Панас Мирний, IV, 1955, 240).
ПОЗСИХА́ТИ, ає, док. Висохнути, пересохнути (про все або багато чого-небудь). Були річки — по зсихали (Словник Грінченка); По незораних степах — чистий пирій позсихав на корню [корені] (Панас Мирний, IV, 1955, 240).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 828.