ПОЗВІ́ЮВАТИ, ює, док., перех. Звіяти все або
багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях;
// безос. Із шпилів сніг позвіювало так, що гола земля
(Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 807.
ПОЗВІ́ЮВАТИ, ює, док., перех. Звіяти все або
багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях;
// безос. Із шпилів сніг позвіювало так, що гола земля
(Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 807.