в означеннях
Тлумачення, значення слова «позичати»:

ПОЗИЧАТИ, аю, аєш, недок., ПОЗИЧИТИ, чу, чиш, док., перех.

1. Брати щось у борг у кого-небудь. Думав він собі, в кого-то хліба позичати (Марко Вовчок, I, 1955, 146); Уперта скупість заважала йому віддати гроші, що їх він позичав на придбання товарів ще в покійного ізарова (Анатолій Шиян, Гроза.., 1950, 92); Що тепер пани!.. Довкола шниряє, глядить, Де б грошиків позичить можна (Іван Франко, X, 1954, 267); Позичив у хазяїна грошей поверх тих, що він винен був мені, позбирав докупи свої манатки.. і навіть поголився на дорогу (Юрій Яновський, II, 1958, 66);
//  Брати що-небудь у когось у тимчасове користування. До вбогого йди сорочки позичати, а до багатого ніколи не йди (Номис, 1864, № 1616); Фросина Данилівна була змушена розповісти, як цілий рік вчила його, як позичала у людей підручники (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 212); [Князівна:] Позич мені на часок свою драну одежу; я тобі заплачу ще й одежу верну (Нечуй-Левицький, III, 1956, 296); — Я до вас забігла лопати позичити (Остап Вишня, I, 1956, 430);  * Образно. Зоре моя вечірняя,.. Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає (Тарас Шевченко, II, 1963, 24).
Не позичати чого — є щось у кого-небудь (звичайно в достатній кількості, скільки треба). — Не в їх тільки робота, і в других є, а мені рук не позичати... (Панас Мирний, III, 1954, 234); — Він і освічений, і говорить красно, та й розуму йому не позичати (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 406); Нашому народові не позичати талантів (Мистецтво, 1, 1962, 2); Позичити (позичити) очей у сірка див. око 1.

2. Давати щось у борг кому-небудь. — Кажуть, що підкупив [Євлогій] міністра і навіть самому імператорові позичає гроші (Іван Франко, IV, 1950, 161); — Першого місяця ти вернеш мені ті гроші, що тобі позичив Лейба, та ще з процентом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 96); — Весна прийде.., а чим сіяти? Гречки та проса он по вузлику в чулані зосталось. А хто дасть? Хто позичить? (Олесь Гончар, II, 1959, 150);
//  Давати що-небудь комусь у тимчасове користування. — Побіжу до знакомого пивоварника, чи не позичить діжечки... (Марко Вовчок, VI, 1956, 289); — Ти, Валентине Павловичу, не обижайся. У нас теж.. дещо приховано. Можем і тобі позичити, як хочеш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 379).
Позичати під проценти (процент) див. процент.

3. перен. Засвоювати, наслідуючи когось; переймати що-небудь у когось. — Вашого уміння од вас ми позичаємо тепер — бороти ворога! (Павло Тичина, II, 1947, 244); Премудрості риболовецької справи дід Галактіон, напевне, позичив у свого діда (Олесь Донченко, VI, 1957, 58).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 816.

Коментарі (0)