в означеннях
Тлумачення, значення слова «позичений»:

ПОЗИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позичати. Треба було [Давидові].. гроші, позичені на коня, — тридцять карбованців, — оддати Чумакові (Андрій Головко, II, 1957, 136); На кухні жарко горіла плитка, шумів примус, проте спітніла Луківна накачувала ще й другий, позичений у сусідки (Яків Баш, Надія, 1960, 25);
//  у знач. прикм. Позиченими зубами кістки не розгризеш (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 293); Десь, колись, в якійсь країні Пробував поет нещасний. Тільки й мав талан до віршів Не позичений, а власний (Леся Українка, I, 1951, 363);
//  у знач. ім. позичене, ного, сер. Те, що взяли або дали в борг. Довго мучився [Онопрій] над першим листом до Ольги. Намагався втиснути в нього не тільки всю душу свою і серце, але й усе чуже, позичене, чуте з уст поручика Гриньова (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 71);
//  позичено, безос. присудк. сл. Що було на ній до вінця позичено.., то усе люди своє познімали (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 217).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 816.

Коментарі (0)